Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/40814/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 р.

у справі № 1570/6965/2012

за позовом приватного підприємства «Дельта Груп»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року приватне підприємство «Дельта Груп» (далі - позивач, ПП «Дельта Груп») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 571 628 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. № 0006542210 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 571 628 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 118 475 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо встановлення заниження ПП «Дельта Груп» податку на додану вартість на загальну суму 571 628 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.11.2012 р. № 0006542210 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 571 628 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 118 475 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання касаційної скарги були належним чином повідомлені, праву розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 03.10.2012 р. по 23.10.2012 р., на підставі направлень від 27.09.2012 р. № 002914/2589, № 002912/2591, № 002911/2592, № 002913/2590, від 02.10.2012 р. № 002591/2623, № 002643/2597, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси та ДПС в Одеській області згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та до наказу від 24.02.2012 р. № 612, була проведена планова виїзна перевірка ПП «Дельта Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 30.10.2012 р. № 6551/22-1/37421311 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 192.1, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби про опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість», наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 «Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 574 430 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.11.2012 р. було винесене податкове повідомлення-рішення № 0006542210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 692 906 грн., у тому числі 574 430 грн. - основний платіж та 118 476 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Як вбачається з акту перевірки від 30.10.2012 р. № 6551/22-1/37421311, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема у оскаржуваній позивачем сумі в розмірі 571 628 грн., слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Мюзік» та ТОВ «РА Медіа-Нова», оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з цими контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків. Вказані висновки податкового органу були зроблені на підставі інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва реєстраційно-звітного характеру по ТОВ «Арт-Мюзік», ТОВ «РА «Медіа-Нова» (дані інформаційних баз), з огляду на яку встановлено невідповідність даних сум податкового кредиту ПП «Дельта Груп» даним сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість його контрагентів.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 571 628 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 118 475 грн., з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевірених податковим органом періодах позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів (договори поставки товарно-матеріальних цінностей) зі своїми контрагентами: ТОВ «Арт-Мюзік» та ТОВ «РА Медіа-Нова».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Арт-Мюзік» та ТОВ «РА Медіа-Нова», відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Арт-Мюзік» та ТОВ «РА Медіа-Нова» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. № 0006542210 в частині, що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Арт-Мюзік» та ТОВ «РА Медіа-Нова», вимоги щодо визнання протиправним та скасування останнього в оскаржуваній частині були обґрунтовано задоволені.

Разом тим, суд касаційної інстанції на може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо встановлення заниження ПП «Дельта Груп» податку на додану вартість на загальну суму 571 628 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані позовні вимоги слідують із сформульованих перевіряючими висновків викладених в акті податкової перевірки, який слугував підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення. А саме пункту 3 висновків акту від 30.10.2012 р. № 6551/22-1/37421311, згідно якого: перевіркою встановлено порушення ПП «Дельта Груп» підпунктів 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 192.1, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби про опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість», наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 «Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 574 430 грн.

При цьому, суди не повинні оцінювати будь-які висновки, викладені в актах, що складаються за результатами спірних перевірок.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав платника податків, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про відмову ПП «Дельта Груп» у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо встановлення заниження ПП «Дельта Груп» податку на додану вартість на загальну суму 571 628 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.11.2012 р. № 0006542210 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 571 628 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 118 475 грн. В частині визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо встановлення заниження ПП «Дельта Груп» податку на додану вартість на загальну суму 571 628 грн., висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 р. у справі № 1570/6965/2012 в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо встановлення заниження приватним підприємством «Дельта Груп» податку на додану вартість на загальну суму 571 628 грн. - скасувати. У позові в цій частині відмовити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 р. у справі № 1570/6965/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко